February 14th, 2011

язиката хвеська

про родинне коріння та стратегічні запаси

На вихідних мусів бути на Тернопільщині. Причина банальна як світ, моя мама купила для нас свиню, а отже не привезти її означало б: по-перше, не цінувати старання мами, а по-друге, відмовити собі та своєму шлункові в задоволенні файно кілька тижнів гамати мєсо.
Через такі не дуже хитрі інтереси, я з тестем відвідам рідне село моєї мами, що рівно 300 км від дому. Побачив своїх вуйків, цьоток, їхніх дітей та онуків. Побував на цвинтарі, помолився на гробівці бабці та прабабці. Відвідам хатину, яка залишилась після смерті бабці, і така купа емоцій мене переповнила, що дійшов до одного, проте дуже потрібного висновку - любимо ми родичі чи ні (я в більшості дуже :)), пам'ятаємо про них чи ні, вони відіграють в нашому житті величезне значення.
Через те спілкування з ними нам дуже потрібне. Можна говорити про родину, про минуле, про Україну, чи ще про щось, але говорити треба і якомога частіше. Любіть свою родину, без неї небуло б вас, а без вас родини!

ps. від свині лишились тільки спогади, все мєско опрацьоване і заховане в надійному місці, а то фіг його зна сіки завтра буде гречка, мо доведеться їсть мєсо без гарніру.